Історія Донецького національного університету імені Василя Стуса налічує 80 років. За цей час з невеликого педагогічного інституту, на двох факультетах якого навчалося лише 138 студентів, він перетворився на сучасний освітній та інноваційний центр, відкриту академічну спільноту, університетську родину та світоглядний простір, який надає можливості жити, працювати, навчатися, самореалізовуватися.

Датою заснування ДонНУ імені Василя Стуса вважається 15 липня 1937 р., коли Постановою Ради Народних Комісарів УРСР у місті Сталіно (нині — Донецьк) було створено Сталінський (згодом — Донецький) державний педагогічний інститут. У структурі Інституту було лише два факультети: історичний та філологічний, куди у вересні того ж року було зараховано перших 138 студентів.

перші кроки.jpg 

Навчальний процес забезпечували 20 викладачів, серед яких тільки один мав вчений ступінь кандидата наук. Заняття відбувалися у навчальному корпусі, розташованому на Театральному проспекті (нині — корпус Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М.І. Туган-Барановського). У двох невеликих аудиторіях розташовувалась і бібліотека.

Першим директором Педінституту став Євдокименко Олександр Васильович (1903 — 1941 рр.). Він викладав політекономію та завідував кафедрою соціально-економічних дисциплін. Його заступником був Омельяненко Іван Якович.

Згодом посаду директора обіймали Омельяненко І.Я. та Резник С.Я. 9 серпня 1940 р. Педінститут очолив Ксенофонтов Сергій Олексійович (1895 — 1984 рр.). У вересні 1940 р. до занять на денному, вечірньому та заочному відділеннях Сталінського педінституту приступило близько 400 першокурсників. У 1940-1941 навчальному році загальна кількість студентів Педінституту сягала вже 881 студента, тут працювало шість кафедр, заняття вели 65 викладачів, серед яких два доценти, кандидати наук.

Перший випуск у Сталінському педагогічному інституті відбувся у 1941 р. Друга світова війна перервала навчальний процес, і вже 9 жовтня 1941 р. було прийнято рішення про евакуацію інституту до м. Кунгур Молотовської області (нині — Пермський край, Російська Федерація). Після звільнення м. Сталіно 8 вересня 1943 р., Педінститут повернувся додому.

Перші кроки 2.jpg 

Після поновлення роботи інституту у грудні 1943 р. було створено фізико-математичний факультет з відділеннями фізики та математики. Обов’язки завідувача кафедри математики були покладені на Я.С. Мірошниченка.

На початку 1949-1950 навчального року за кількістю викладачів інститут перевищив довоєнний рівень. У цей час в інституті було три факультети: історичний, філологічний, фізико-математичний. На 13 кафедрах працювали 70 викладачів, у тому числі — чотири доценти, кандидати наук, сім кандидатів наук, 36 старших викладачів, вісім викладачів і 15 асистентів.

У 1951 р. було створено Студентське наукове товариство, 15 гуртків якого нараховували 200 студентів. Також у післявоєнний період почалася масштабна розбудова інфраструктури Педінституту: у 1950-х рр. побудовано перший навчальний корпус (Філологічний факультет), у 1961–1962 навчальному році — другий (Історичний факультет), а в 1963–1964 рр. — четвертий навчальний корпус (Фізичний факультет).

роки війни відновлення.jpg 

У 1960-ті рр. потреби економічного розвитку країни і регіону, зокрема, диктували необхідність створення в м. Донецьку (з 9 листопада 1961 р.) потужного освітньо-наукового центру в серці Донбасу. 14 вересня 1964 р. Донецький педагогічний інститут став Донецькою філією Харківського ордена Трудового Червоного Прапора державного університету ім. О. М. Горького. Директором філії було призначено професора Миколу Федоровича Хорошайлова, який з 1961 р. обіймав посаду директора Педінституту.

28 травня 1965 р. — початок важливого етапу в історії ДонНУ імені Василя Стуса, адже саме в цей день вийшла Постанова Ради міністрів СРСР про організацію на базі Донецької філії Харківського держуніверситету ім. О. М. Горького Донецького державного університету.

Мрія стає реальністю.jpg 

Одночасно з відкриттям університету було створено Донецький науковий центр: з різних куточків країни для роботи в Донецькому держуніверситеті та науковому центрі прибули чотири академіки та десять членів-кореспондентів Академії наук УРСР. Про це повідомляє газета «Соціалістичний Донбас» від 21 грудня 1965 року: «17 декабря состоялась сессия общего собрания Академии наук УССР, на котором были избраны академики и чл.-корр. АН УССР из числа ученых, изъявивших желание работать в недавно созданном Донецком научном центре, в состав которого входят Донецкий государственный университет, физико-технический ин-т, Вычислительный центр, Донецкий ботанический сад и Отделение экономико-промышленных исследований Ин-та экономики. На этой странице мы печатаем краткие биографии избранных академиков и чл.-корр. АН УССР». Саме ці науковці, що переїхали зі своїми родинами та науковими школами, заклали міцний фундамент і традиції спадкоємності поколінь викладачів і студентів Донецького університету.

Першим ректором університету став доктор хімічних наук, професор, академік АН УРСР Леонід Михайлович Литвиненко (1965 — 1968 рр.).

Одночасно зі створенням Університету відбулися суттєві зміни в самій його структурі: були розділені фізико-математичний (на фізичний і математичний) та історико-філологічний (на історичний і філологічний) факультети. З дозволу Мінвузу України в Донецькому університеті було відкрито хімічний та біологічний факультети. У 1966 р. з’явився економічний факультет з двома кафедрами: економіки, організації і планування народного господарства та бухгалтерського обліку, фінансування і кредитування. У цьому ж році в Університеті засновано багатотиражну газету «Університетські вісті», що існує і донині.

На 1 січня 1970 р. до структури університету входило сім основних факультетів: математичний, фізичний, хімічний, біологічний, історичний, економічний і філологічний (при ньому працювало романо-германське відділення). На семи загальноуніверситетських та 45-ти факультетських кафедрах роботу вели 540 викладачів. Серед докторів наук, професорів були й одинадцять академіків, членів-кореспондентів Академії Наук УРСР.

У 1968 — 1970 рр. ректором ДонДУ був доктор фізико-математичних наук, професор Юрій Андрійович Шевляков. Третім ректором Університету було призначено доктора технічних наук, професора Григорія Марковича Тимошенка (1970–1975 рр.).

1970-ті роки в історії вишу відзначилися черговою хвилею будівництва: у 1971 р. побудовано Головний корпус Університету по вул. Університетській 24 у м. Донецьку (архітектор — Володимир Захарович Спусканюк), у 1972 р. — два 12-поверхові студентські гуртожитки по вул. Рози Люксембург, а в 1973 р. — 7-ми поверховий корпус хімічного факультету по вул. Щорса).

У цьому ж році створено підготовчий факультет для іноземних громадян.

У 1975 р. ректором університету призначено доктора історичних наук, професора Григорія Яковича Пономаренка (1975–1986 рр.). За його перебування на посаді було побудовано 7-миповерховий корпус біологічного факультету (1976 р.), відкрито обліково-фінансовий факультет. У 1986 р. відкрився плавальний басейн ДонДУ (із 50-метровою доріжкою).

Для літнього відпочинку і оздоровлення студентів, викладачів і співробітників та їхніх родин у 1980 р. на території Азовського моря відкрито спортивно-оздоровчу базу «Наука» (с. Мелекіно Донецької області, з 2014 р. на цій базі проживають бійці Окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов»)

У 1983 та 1985 рр. за досягнуті успіхи Донецький державний університет було занесено в Книгу пошани Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти УРСР.

Значний період новітньої історії вишу — з 1986 по 2010 рр. — ректором Донецького державного (згодом — національного) університету був академік НАН України, доктор фізико-математичних наук, професор, Герой України Володимир Павлович Шевченко.

Здобуття Україною незалежності знайшло відбиток на поступі Донецького державного університету. У 1990 р. при ДонДУ відкрився перший в країні україномовний ліцей для старшокласників із поглибленим вивченням окремих дисциплін за сімома напрямами.

У 1994 і 2004 р. Університет витримав випробування на міцність і був акредитований за найвищим — IV рівнем акредитації із наданням права автономії.

11 вересня 2000 р. відповідно до Указу Президента України № 1059/2000 Донецькому державному університету присвоєно статус національного.

Донецький національний університет першим підписав Велику Хартію університетів і в 2004 р. долучився до Болонського процесу.

У листопаді 2012 р. колектив ДонНУ обрав на посаду ректора доктора юридичних наук, професора Гринюка Романа Федоровича.

У 2014 р. ДонНУ опинився в епіцентрі подій, що розгорнулися в Донбасі у зв’язку з російською військовою агресією. У липні 2014 р. бойовики російсько-терористичних угруповань зайняли гуртожитки Студмістечка ДонНУ, а вже згодом — 16 вересня 2014 р. — захопили адміністративні приміщення Університету. Колектив і студентство вишу, що не розглядали можливість співпраці з окупантами в рамках так званої ДНР, створили громадський рух «Врятуй Alma Mater!». У результаті мітингів біля Міністерства освіти і науки України та переговорів МОН з керівництвом вишу, 30 вересня 2014 р. з’явився Наказ МОН України № 1084 «Про організацію освітнього процесу Донецького національного університету України в місті Вінниця».

Так почалася новітня історія Університету в екзилі. 3 листопада 2014 р. ДонНУ розпочав 2014-2015 навчальний рік на Подільській землі. Перебуваючи в екзилі, ДонНУ відсвяткував 50-річчя з перетворення Педінституту на державний університет. А в травні 2017 р. — 80 років з дня заснування.

У 2016 р. з ініціативи випускників ДонНУ поновилося обговорення питання щодо надання університету імені одного з найвідоміших його випускників — вінничанина і донеччанина, поета, правозахисника, політв’язня, Героя України Василя Семеновича Стуса (1938-1985 рр.). 10 червня 2016 р. Конференція трудового колективу Донецького національного університету більшістю голосів проголосувала «за» перейменування Університету. 21 вересня 2016 р. наказом Міністерства освіти і науки України № 1126 було затверджено Статут Донецького національного університету імені Василя Стуса.

ДонНУ імені Василя Стуса сьогодні — не лише єдиний класичний університет у Вінницькій області, це — потужний освітній центр Центральноукраїнського регіону, надійний партнер для наукових і освітніх установ, влади, громади і бізнесу, комфортне середовище для розвитку, життя, навчання, роботи.

Відповідно до Стратегії розвитку 2017–2025 рр., ДонНУ імені Василя Стуса як відкрита академічна спільнота, не може залишатись осторонь соціальних процесів та змін у суспільстві. ДонНУ імені Василя Стуса співпрацює зі 182 установами, закладами, організаціями у таких напрямах: проходження виробничої, педагогічної практики і стажування студентів; стажування та підвищення кваліфікації викладачів; реалізація спільних науково-освітніх, інноваційних, соціально корисних проектів.

З метою залучення позабюджетних джерел фінансування Університет здійснює фандрайзингову діяльність. Упродовж квітня 2016 — березня 2017 р. ДонНУ імені Василя Стуса продовжив реалізацію проекту «Європейський розвиток ДонНУ у Вінниці 2016» за підтримки МФ «Відродження» та сприяння ГО «Інститут соціальних досліджень і політичного аналізу».

Проект отримав продовження, адже завдяки його реалізації було значно розширено партнерську мережу ДонНУ імені Василя Стуса, напрацьовано низку зв’язків з українськими та зарубіжними організаціями та установами, започатковано традицію обміну інтелектуальним, соціальним і культурним капіталом. Наприклад, завершення «І Всеукраїнської школи публічної політики та адміністрування» (26.10.2016 р. — 04.02.2017 р.) дало початок новому інноваційному освітньому проекту «Школа молодого посадовця», в результаті якого Університет підготував 33 держслужбовця нової генерації для Департаменту економіки і інвестицій Вінницької міської ради (22 з них отримали рекомендації на працевлаштування у ВМР і сьогодні успішно працюють у департаментах міськради).

У межах надання додаткових освітніх послуг та прагнення забезпечити навчання протягом життя Університет реалізує низку освітніх програм: курси для школярів, у т.ч. курси підготовки до ЗНО; дистанційні навчальні курси, у т.ч. для абітурієнтів з окупованої частини Донецької і Луганської областей; курси підвищення кваліфікації; сертифікатні освітні програми («Медичне право» — спільно з ВНМУ ім. М.І. Пирогова, «Основи християнського богослов’я» — спільно з Вінницькою єпархією УПЦ, «Переклад науково-технічної літератури» тощо).

Міжнародна фандрайзингова діяльність, спрямована на відновлення матеріально-технічної бази Університету, здійснюється переважно в рамках міжнародної проектної діяльності. Міжнародний напрям діяльності — це невід’ємна частина інтеграції Університету до європейського та світового освітнього простору. ДонНУ імені Василя Стуса активно співпрацює з навчальними закладами та організаціями з Польщі, Великобританії, Болгарії, Литви, Латвії, Словаччини, Італії, Сполучених Штатів Америки, Нідерландів, Чехії, Бельгії, Китаю, Франції та інших країн. За звітний період укладено 9 нових партнерських угод та меморандумів із ВНЗ Німеччини, Франції, Польщі, Литви, Сербії, Азербайджану, Казахстану, зокрема щодо програм «подвійних» дипломів. Відновлено діяльність інформаційно-ресурсного центру Представництва ЄС в Україні при ДонНУ імені Василя Стуса.

Крім того, Університет залишається авторитетним експертним середовищем, готуючи наукові висновки законопроектів, надаючи консультації комерційним і бізнес-структурам, здійснюючи експертизу стану ґрунту, води тощо на замовлення органів державної влади і місцевого самоврядування, бізнесу тощо.

Мережа стратегічного партнерства використовується співробітниками задля реалізації проектів соціальної дії. Так, протягом квітня — травня 2017 року за програмою «Active Citizens» за підтримки Британської ради в Україні (British Council Ukraine) та програмної ініціативи «Координаційний центр переміщених ВНЗ» ГО «Центр інновацій та сталого міжнародного розвитку» («CISID») викладач хімічного факультету — кандидат хімічних наук, доцент Леонова Н.Г. реалізувала проект «Наука — це просто»" для школярів Вінниччини та дітей — переселенців із зони АТО.

Проектом, який демонструє синергію прагнень університетської спільноти, місцевої влади, громадського сектору Вінниці та України, міжнародних партнерів створити соціально корисне середовище, є проект «Гуляючи коридорами Стусівського університету у Вінниці».

За три роки перебування в екзилі Донецький національний університет імені Василя Стуса:

  • поступово відновив матеріально-технічну базу, яка дозволяє на сьогодні здійснювати освітній процес і наукову діяльність;
  • зберіг і якісно покращив професорсько-викладацький склад;
  • почав відновлювати втрачені через переїзд позиції в національних і міжнародних рейтингах;
  • зайняв і стабільно посідає лідерські позиції серед локальних конкурентів;
  • створив безпрецедентну для регіону мережу партнерства і нову якість відносин між вищою школою, владою і громадою задля реалізації спільних соціально корисних проектів і справ.

У перспективі ресурси вишу, мережа стратегічного партнерства, інноваційна діяльність будуть спрямовані на вирішення ключового питання — будівництва академмістечка — власного кампусу з навчальними корпусами, лабораторіями, бібліотекою, гуртожитками і житлом для студентів і викладачів.

Здійснений студентами і колективом ДонНУ імені Василя Стуса громадянський подвиг дозволив зберегти в орбіті української вищої освіти найпотужніший виш Східної України, національний інтелектуальний капітал та тисячі життів і доль людей — громадян і патріотів України! ​​