Історія Донецького національного університету імені Василя Стуса налічує понад 75 років. Він пройшов довгий шлях внутрішньої еволюції від маленького педагогічного інституту, на двох факультетах якого навчалося лише 138 студентів, до сучасного масштабного розгалуженого освітньо-наукового комплексу, одного з найбільших в Україні, де на сьогоднішній день отримує освіту близько 18 тисяч студентів.

Історія ДонНУ імені Василя Стуса тісно пов’язана з історією країни в цілому. Після досягнення незалежності України в 1991 році наш університет, як і всі вищі навчальні заклади, почав шукати власний шлях, який відповідав би сучасним потребам української держави й суспільства, сприяв би їх модернізації і забезпечив гідне місце у співтоваристві передових країн.

Датою заснування ДонНУ імені Василя Стуса вважається 15 липня 1937 р., коли  Постановою Ради Народних Комісарів УРСР у місті Сталіно було створено Сталінський (згодом — Донецький) державний педагогічний інститут із двома факультетами: історичним та філологічним. У вересні того ж року до занять приступило 138 студентів.

перші кроки.jpg 

Навчальний процес спочатку забезпечували лише 20 викладачів, серед яких тільки один мав учений ступінь кандидата наук. Заняття відбувались у навчальному корпусі, розміщеному на Театральному проспекті (нині — корпус Донецького національного університету імені Василя Стуса економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського). У двох невеликих аудиторіях розташовувалась бібліотека.

Першим директором інституту було призначено Олександра Васильовича Євдокименка (1903–1941 рр.). Він викладав політекономію та завідував кафедрою соціально-економічних дисциплін. Заступником директора затвердили Івана Яковича Омельяненка.

Посаду директора деякий час обіймали І.Я. Омельяненко та С.Я. Резник. І тільки 9 серпня 1940 року на довгі роки інститут очолив Сергій Олексійович Ксенофонтов (1895-1984). Деканом історичного факультету було призначено старшого викладача кафедри всесвітньої історії К.В. Маренка, історичного — Е.В. Волотовського, пізніше — В.І. Костецького, історичного — Я.Л. Пічкуренка.

У вересні 1940 року до занять на денному, вечірньому та заочному відділеннях інституту приступило близько 400 першокурсників. У 1940-1941 навчальному році в інституті вчився вже 881 студент, працювало 6 кафедр, заняття вели 65 викладачів, серед них — 2 доценти, кандидати наук.

Перший випуск студентів педінституту відбувся в 1941 році.

Перші кроки 2.jpg 9 жовтня 1941 року було прийнято рішення про евакуацію інституту до м. Кунгур Молотовської області (нині — Пермський край). У грудні 1943 року інститут повернувся до м. Донецька. 

Після поновлення роботи інституту у грудні 1943 року був відтворений і його фізико-математичний факультет з відділеннями фізики та математики. Обов’язки завідувача кафедри математики були покладені на Я.С. Мірошниченка.

На початок 1949-1950 навчального року за кількістю викладачів інститут перевищив довоєнний рівень. У цей час в інституті було три факультети: історичний, філологічний, фізико-математичний. На 13 кафедрах працювали 70 викладачів, у тому числі — 4 доценти, кандидати наук, 7 кандидатів наук, 36 старших викладачів, 8 викладачів і 15 асистентів.

У 1951 році в інституті створено Студентське наукове товариство, 15 гуртків якого нараховували 200 студентів. Нині їх чисельність збільшилася в десятки разів.

У 1950-х рр. побудовано перший навчальний корпус (філологічний), у 1961–1962 навчальному році — другий (історичний), а в 1963–1964 — четвертий навчальний корпус (фізичний).

роки війни відновлення.jpg 

14 вересня 1964 року Донецький педагогічний інститут став Донецькою філією Харківського ордена Трудового Червоного Прапора державного університету ім. О.М. Горького. Директором філії було призначено професора Миколу Федоровича Хорошайлова, який обіймав посаду директора педінституту з 1961 року.

28 травня 1965 року Постановою Ради міністрів СРСР було прийнято рішення про організацію Донецького державного університету на базі Донецької філії Харківського держуніверситету ім. О.М. Горького.

Одночасно з відкриттям університету було створено Донецький науковий центр. Із різних куточків країни в наше місто для роботи в Донецькому держуніверситеті й науковому центрі прибули 4 академіки та 10 членів-кореспондентів Академії наук.

Першим ректором університету було призначено доктора хімічних наук, професора, академіка АН УРСР Леоніда Михайловича Литвиненка (1965–1968 рр.).

У 1965 році розділено фізико-математичний та історико-філологічний факультети. З дозволу Мінвузу України в університеті було відкрито хімічний та біологічний факультети.

Мрія стає реальністю.jpg 

У 1966 році було створено економічний факультет з двома кафедрами: економіки, організації і планування народного господарства та бухгалтерського обліку, фінансування і кредитування.

У цьому ж році в університеті засновано багатотиражну газету «Університетські вісті».

З 1968 року посаду ректора обійняв доктор фізико-математичних наук, професор Юрій Андрійович Шевляков (1968–1970 рр.).

На 1 січня 1970 року до структури університету входило сім основних факультетів: математичний, фізичний, хімічний, біологічний, історичний, економічний і філологічний (при ньому працювало романо-германське відділення). На 7 загальноуніверситетських та 45 факультетських кафедрах роботу вели 540 викладачів. Серед докторів наук, професорів були й 11 академіків, членів-кореспондентів АН України.

Третім ректором університету було призначено доктора технічних наук, професора Григорія Марковича Тимошенка (1970–1975 рр.).

У 1971 році побудовано головний корпус університету, у 1972 році — два 12-поверхові студентські гуртожитки, а в 1973 році — 7-поверховий корпус хімічного факультету.

У цьому ж році створено підготовчий факультет для іноземних громадян.

У 1975 році ректором університету призначено доктора історичних наук, професора Григорія Яковича Пономаренка (1975–1986 рр.).

У 1976 році побудовано 7-поверховий корпус біологічного факультету. У тому ж році створено обліково-фінансовий факультет.

У 1980 році на території Азовського моря побудовано спортивно-оздоровчий табір «Наука», де в літні місяці мали змогу оздоровитися студенти, викладачі та співробітники університету з родинами.

У 1986 році побудовано плавальний басейн із 50-метровою доріжкою.

У 1983 та 1985 роках Донецький державний університет за досягнуті успіхи було занесено в Книгу пошани Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти УРСР.

З 1986 до 2010 року Донецьким державним (згодом — національним) університетом керував академік НАН України, доктор фізико-математичних наук, професор, Герой України Володимир Павлович Шевченко.

У 1990 році при університеті відкрився перший у країні україномовний ліцей для старшокласників із поглибленим вивченням окремих дисциплін за 7 напрямами.

В 1994 і повторно в 2004 р. університет витримав випробування на міцність — він був акредитований за IV рівнем акредитації із наданням права автономії.

11 вересня 2000 року указом Президента України Донецькому національному університету присвоєно статус національного.

У 2004 році Донецький університет першим підписав Велику Хартію університетів і долучився до Болонського процесу.

Донецький національний університет імені Василя Стуса є членом Асоціації університетів Європи, входить до Євразійської асоціації університетів, Асоціації університетів Причорномор’я. Бере участь у декількох Європейських наукових програмах, традиційно підтримує міжнародні зв’язки з десятками університетів світу.

З вересня 2010 року виконувачем обов’язків ректора було призначено доктора економічних наук, професора, заслуженого працівника освіти України, академіка Академії економічних наук Петра Володимировича Єгорова.

У листопаді 2012 року трудовим колективом ДонНУ імені Василя Стуса було обрано нового ректора. Ним став доктор юридичних наук, професор Роман Федорович Гринюк

Восени 2014 року, у зв'язку з агресією Російської Федерації проти України та окупацією м. Донецька силами проросійських сепаратистських угрупувань, адміністрацією було прийнято рішення про евакуацію університету. Новим місцем дислокації вишу стало місто Вінниця на Поділлі.