Історія Донецького національного університету імені Василя Стуса налічує 80 років. За цей час з невеликого педагогічного інституту, на двох факультетах якого навчалося лише 138 студентів, він перетворився на сучасний освітній та інноваційний центр, відкриту академічну спільноту, університетську родину та світоглядний простір, який надає можливості жити, працювати, навчатися, самореалізовуватися.

Датою заснування ДонНУ імені Василя Стуса вважається 15 липня 1937 р., коли Постановою Ради Народних Комісарів УРСР у місті Сталіно (нині — Донецьк) було створено Сталінський (згодом — Донецький) державний педагогічний інститут. У структурі Інституту було лише два факультети: історичний та філологічний, куди у вересні того ж року було зараховано перших 138 студентів.

Навчальний процес забезпечували 20 викладачів, серед яких тільки один мав вчений ступінь кандидата наук. Заняття відбувалися у навчальному корпусі, розташованому на Театральному проспекті (нині — корпус Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М.І. Туган-Барановського). У двох невеликих аудиторіях розташовувалась і бібліотека.

Першим директором Педінституту став Євдокименко Олександр Васильович (1903 — 1941 рр.). Він викладав політекономію та завідував кафедрою соціально-економічних дисциплін. Його заступником був Омельяненко Іван Якович.

Згодом посаду директора обіймали Омельяненко І.Я. та Резник С.Я. 9 серпня 1940 р. Педінститут очолив Ксенофонтов Сергій Олексійович (1895 — 1984 рр.). У вересні 1940 р. до занять на денному, вечірньому та заочному відділеннях Сталінського педінституту приступило близько 400 першокурсників. У 1940-1941 навчальному році загальна кількість студентів Педінституту сягала вже 881 студента, тут працювало шість кафедр, заняття вели 65 викладачів, серед яких два доценти, кандидати наук.

Перший випуск у Сталінському педагогічному інституті відбувся у 1941 р. Друга світова війна перервала навчальний процес, і вже 9 жовтня 1941 р. було прийнято рішення про евакуацію інституту до м. Кунгур Молотовської області (нині — Пермський край, Російська Федерація). Після звільнення м. Сталіно 8 вересня 1943 р., Педінститут повернувся додому.

Після поновлення роботи інституту у грудні 1943 р. було створено фізико-математичний факультет з відділеннями фізики та математики. Обов’язки завідувача кафедри математики були покладені на Я.С. Мірошниченка.

На початку 1949-1950 навчального року за кількістю викладачів інститут перевищив довоєнний рівень. У цей час в інституті було три факультети: історичний, філологічний, фізико-математичний. На 13 кафедрах працювали 70 викладачів, у тому числі — чотири доценти, кандидати наук, сім кандидатів наук, 36 старших викладачів, вісім викладачів і 15 асистентів.

У 1951 р. було створено Студентське наукове товариство, 15 гуртків якого нараховували 200 студентів. Також у післявоєнний період почалася масштабна розбудова інфраструктури Педінституту: у 1950-х рр. побудовано перший навчальний корпус (Філологічний факультет), у 1961–1962 навчальному році — другий (Історичний факультет), а в 1963–1964 рр. — четвертий навчальний корпус (Фізичний факультет).

У 1960-ті рр. потреби економічного розвитку країни і регіону, зокрема, диктували необхідність створення в м. Донецьку (з 9 листопада 1961 р.) потужного освітньо-наукового центру в серці Донбасу. 14 вересня 1964 р. Донецький педагогічний інститут став Донецькою філією Харківського ордена Трудового Червоного Прапора державного університету ім. О. М. Горького. Директором філії було призначено професора Миколу Федоровича Хорошайлова, який з 1961 р. обіймав посаду директора Педінституту.

28 травня 1965 р. — початок важливого етапу в історії ДонНУ імені Василя Стуса, адже саме в цей день вийшла Постанова Ради міністрів СРСР про організацію на базі Донецької філії Харківського держуніверситету ім. О. М. Горького Донецького державного університету.

Одночасно з відкриттям університету було створено Донецький науковий центр: з різних куточків країни для роботи в Донецькому держуніверситеті та науковому центрі прибули чотири академіки та десять членів-кореспондентів Академії наук УРСР. Про це повідомляє  газета «Соціалістичний Донбас» від 21 грудня 1965 року: «17 декабря состоялась сессия общего собрания Академии наук УССР, на котором были избраны академики и чл.-корр. АН УССР из числа ученых, изъявивших желание работать в недавно созданном Донецком научном центре, в состав которого входят Донецкий государственный университет, физико-технический ин-т, Вычислительный центр, Донецкий ботанический сад и Отделение экономико-промышленных исследований Ин-та экономики. На этой странице мы печатаем краткие биографии избранных академиков и чл.-корр. АН УССР». Саме ці науковці, що переїхали зі своїми родинами та науковими школами, заклали міцний фундамент і традиції спадкоємності поколінь викладачів і студентів Донецького університету.

Першим ректором університету став доктор хімічних наук, професор, академік АН УРСР Леонід Михайлович Литвиненко (1965 — 1968 рр.).

Одночасно зі створенням Університету відбулися суттєві зміни в самій його структурі: були розділені фізико-математичний (на фізичний і математичний) та історико-філологічний (на історичний і філологічний) факультети. З дозволу Мінвузу України в Донецькому університеті було відкрито хімічний та біологічний факультети. У 1966 р. з’явився економічний факультет з двома кафедрами: економіки, організації і планування народного господарства та бухгалтерського обліку, фінансування і кредитування. У цьому ж році в Університеті засновано багатотиражну газету «Університетські вісті», що існує і донині.

На 1 січня 1970 р. до структури університету входило сім основних факультетів: математичний, фізичний, хімічний, біологічний, історичний, економічний і філологічний (при ньому працювало романо-германське відділення). На семи загальноуніверситетських та 45-ти факультетських кафедрах роботу вели 540 викладачів. Серед докторів наук, професорів були й одинадцять академіків, членів-кореспондентів Академії Наук УРСР.

У 1968 — 1970 рр. ректором ДонДУ був доктор фізико-математичних наук, професор Юрій Андрійович Шевляков. Третім ректором Університету було призначено доктора технічних наук, професора Григорія Марковича Тимошенка (1970–1975 рр.).

1970-ті роки в історії вишу відзначилися черговою хвилею будівництва: у 1971 р. побудовано Головний корпус Університету по вул. Університетській 24 у м. Донецьку (архітектор — Володимир Захарович Спусканюк), у 1972 р. — два 12-поверхові студентські гуртожитки по вул. Рози Люксембург, а в 1973 р. — 7-ми поверховий корпус хімічного факультету по вул. Щорса).

У цьому ж році створено підготовчий факультет для іноземних громадян.

У 1975 р. ректором університету призначено доктора історичних наук, професора Григорія Яковича Пономаренка (1975–1986 рр.). За його перебування на посаді було побудовано 7-миповерховий корпус біологічного факультету (1976 р.), відкрито обліково-фінансовий факультет. У 1986 р. відкрився плавальний басейн ДонДУ (із 50-метровою доріжкою).

Для літнього відпочинку і оздоровлення студентів, викладачів і співробітників та їхніх родин у 1980 р. на території Азовського моря відкрито спортивно-оздоровчу базу «Наука» (с. Мелекіно Донецької області).

У 1983 та 1985 рр. за досягнуті успіхи Донецький державний університет було занесено в Книгу пошани Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти УРСР.

Значний період новітньої історії вишу — з 1986 по 2010 рр. — ректором Донецького державного (згодом — національного) університету був академік НАН України, доктор фізико-математичних наук, професор, Герой України Володимир Павлович Шевченко.

Здобуття Україною незалежності знайшло відбиток на поступі Донецького державного університету. У 1990 р. при ДонДУ відкрився перший в країні україномовний ліцей для старшокласників із поглибленим вивченням окремих дисциплін за сімома напрямами.

У 1994 і 2004 р. Університет витримав випробування на міцність і був акредитований за найвищим — IV рівнем акредитації із наданням права автономії.

11 вересня 2000 р. відповідно до Указу Президента України № 1059/2000 Донецькому державному університету присвоєно статус національного.

Донецький національний університет першим підписав Велику Хартію університетів і в 2004 р. долучився до Болонського процесу.

У листопаді 2012 р. колектив ДонНУ обрав на посаду ректора доктора юридичних наук, професора Гринюка Романа Федоровича.

У 2014 р. ДонНУ опинився в епіцентрі подій, що розгорнулися в Донбасі у зв’язку з російською військовою агресією. У липні 2014 р. бойовики російсько-терористичних угруповань зайняли гуртожитки Студмістечка ДонНУ, а вже згодом — 16 вересня 2014 р. — захопили адміністративні приміщення Університету. Колектив і студентство вишу, що не розглядали можливість співпраці з окупантами в рамках так званої ДНР, створили громадський рух «Врятуй Alma Mater!». У результаті мітингів біля Міністерства освіти і науки України та переговорів МОН з керівництвом вишу, 30 вересня 2014 р. з’явився Наказ МОН України № 1084 «Про організацію освітнього процесу Донецького національного університету України в місті Вінниця».

Так почалася новітня історія Університету в екзилі. 3 листопада 2014 р. ДонНУ розпочав 2014-2015 навчальний рік на Подільській землі. Перебуваючи в екзилі, ДонНУ відсвяткував 50-річчя з перетворення Педінституту на державний університет. А в травні 2017 р. — 80 років з дня заснування.

У 2016 р. з ініціативи випускників ДонНУ поновилося обговорення питання щодо надання університету імені одного з найвідоміших його випускників — вінничанина і донеччанина, поета, правозахисника, політв’язня, Героя України Василя Семеновича Стуса (1938-1985 рр.). 10 червня 2016 р. Конференція трудового колективу Донецького національного університету більшістю голосів проголосувала «за» перейменування Університету. 21 вересня 2016 р. наказом Міністерства освіти і науки України № 1126 було затверджено Статут Донецького національного університету імені Василя Стуса.

ДонНУ імені Василя Стуса сьогодні — не лише єдиний класичний університет у Вінницькій області, це — потужний освітній центр Донеччини,  Центральноукраїнського регіону, надійний партнер для наукових і освітніх установ, влади, громади і бізнесу, комфортне середовище для розвитку, життя, навчання, роботи.

Відповідно до Стратегії розвитку 2017–2025 рр., ДонНУ імені Василя Стуса як відкрита академічна спільнота, не може залишатись осторонь соціальних процесів та змін у суспільстві. ДонНУ імені Василя Стуса співпрацює зі 182 установами, закладами, організаціями у таких напрямах: проходження виробничої, педагогічної практики і стажування студентів; стажування та підвищення кваліфікації викладачів; реалізація спільних науково-освітніх, інноваційних, соціально корисних проектів.

Здійснений студентами і колективом ДонНУ імені Василя Стуса громадянський подвиг дозволив зберегти в орбіті української вищої освіти найпотужніший виш Східної України, національний інтелектуальний капітал та тисячі життів і доль людей — громадян і патріотів України!