Підготовка висококваліфікованих фахівців, які інтегрують у собі якості історика, глибоко обізнаного у сучасних досягненнях історичної науки, та навички трансляції академічного знання про минуле у публічній сфері, здатних реагувати на суспільні запити.

1 Інтегральні компетентності

Здатність розв’язувати багатовимірні проблеми в галузі публічної історії в процесі різнопланової фахової діяльності.

2 Загальні компетентності

• ЗК1. Здатність формулювати проблеми, вирішувати їх на основі відповідної інформації та методології, доходити обґрунтованих висновків.
• ЗК2. Орієнтованість на цілеспрямоване накопичування знання, самостійний пошук та опрацювання інформації.
• ЗК3. Обізнаність у стандартах професійної діяльності, зокрема щодо проведення наукових досліджень і публікацій, академічної доброчесності.
• ЗК4. Готовність до викладацької діяльності у галузі історії.
• ЗК5. Здатність організовувати творчі колективи з метою розв’язання комплексних проблем, взаємодіяти з представниками інших професійних груп гуманітарної сфери.
• ЗК6. Обізнаність у сучасних дискусіях з певної наукової проблеми
• ЗК7. Орієнтованість на управлінську діяльність у сферах історичної освіти та науки, музейній, туристичній, медійній.
• ЗК8. Володіння письмовим та усним мовленням у різних форматах комунікацій – науковому, публіцистичному, академічному.
• ЗК9. Вміння створювати тексти однією з іноземних мов з використанням професійної термінології.
• ЗК10. Здатність застосовувати поглиблені знання при розробці проектів прикладного спрямування, а також при вирішенні певних практичних проблем.

3 Фахові компетентності

• СК1. Здатність здійснювати дослідження з публічної історії, використовуючи методологічний інструментарій історичної та інших гуманітарних наук, застосовуючи інформаційно-комунікативні технології та бази даних.
• СК2. Здатність виявляти, критично аналізувати, узагальнювати та застосовувати у публічному просторі історичну інформацію.
• СК3. Обізнаність в актуальних наукових концепціях з вітчизняної та зарубіжної історії.
• СК4. Уявлення про історію історичної думки у різних формах, здатність відрізняти підходи представників різних наукових напрямів, критично осмислювати новітні досягнення історичної науки.
• СК5. Уміння працювати з різноманітними історичними джерелами: навички виявляти, класифікувати, опрацювати та залучати їх у професійній діяльності у сферах публічної історії.
• СК6. Обізнаність в історії розвитку суспільства, соціальних систем, соціальних інститутів і явищ, зокрема гендерних відносин.
• СК7. Наявність наукового уявлення про історичну політику та розуміння її значення для консолідації суспільства.
• СК8. Обізнаність у медійному потенціалі історичного знання, застосування цифрових медіа для історичного аналізу, дослідження та візуалізації даних.
• СК9. Готовність застосовувати знання з історичної дидактики у навчально-виховному процесі в закладах середньої, вищої та післядипломної освіти.
• СК10. Уміння проектувати та реалізовувати дослідницьку діяльності, аналізувати результати реалізації проекту.
• СК11. Розуміння специфіки співіснування академічного та неакадемічного знання про минуле, практик використання знань про минуле в контексті політичних, ідеологічних, культурних, соціальних процесів у суспільстві.
• СК12. Здатність реалізувати прикладний характер історичних знань у суспільстві – надавати консультації з проблем історії державним установам, засобам масової інформації, громадським організаціям.

• ПРН1. Знання теоретичних підходів до історії, поточних дискусій і дослідницьких орієнтацій щодо них та їх відображення в історичних джерелах.
• ПРН2. Здатність аналізувати явища та процеси світової та української історії з урахуванням сучасних теорій суспільного розвитку.
• ПРН3. Уміння співвідносити знання про минуле із сучасними тенденціями розвитку суспільства.
• ПРН4. Спроможність здійснювати освітню діяльність у закладах середньої та вищої освіти.
• ПРН5. Виявляти ініціативу щодо збереження та вивчення історичної  спадщини; здійснювати експертизу пам’яток матеріальної та духовної культури, готувати музейні експозиції та виставки, в тому числі з метою їх подальшого використання в сфері туризму та рекреації.
• ПРН6. Готовність до самостійної дослідної роботи як основи участі у сучасних дискусіях з проблем історії у різних формах комунікації.
• ПРН7. Здатність реалізовувати організаційно-управлінські функції, вміння використовувати для їх втілення науковий підхід.
• ПРН8. Спроможність до підготовки інформаційно-аналітичних матеріалів для забезпечення діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, аналітичних центрів, громадських організацій, засобів масової інформації.
• ПРН9. Наявність навичок професійного спілкування з використанням іноземної мови.
• ПРН10. Схильність викладати думки науково-обґрунтовано, логічно, толерантно.
• ПРН11. Спроможність до підготовки інформаційно-аналітичних матеріалів для забезпечення діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, аналітичних центрів, громадських організацій, засобів масової інформації.
• ПРН12. Уміння готувати наукові звіти, публікації, рецензії, огляди, анотації, оформлені відповідно до наявних вимог, із залученням сучасних засобів редагування та друку.
• ПРН13. Аналізувати взаємозв’язок вітчизняної, європейської і світової історії та гармонізувати історичну пам’ять різних спільнот.
• ПРН14. Навички роботи з інформаційними мережами, базами даних, офісними редакторами, в тому числі на основі ІКТ.
• ПРН15. Визначати місце історичного знання у системі наук, окреслювати внесок українських науковців у розвиток світової науки.
• ПРН16. Створення умов для комунікації із представниками наукових, громадських, релігійних і національно-культурних організацій.
• ПРН17. Здатність планувати, здійснювати, робити індивідуальний внесок у розв’язання конкретної проблеми.
• ПРН18. Аналізувати взаємозв’язки між позицією професійного історика та пануючими у суспільстві поглядами на минуле.