24 березня 2008 року виповнилося 80 років від дня народження доктора технічних наук, професора Тимошенка Григорія Марковича – ректора Донецького Державного університету з 1970 по 1975 роки.   Спогади про Григорія Марковича.

        Григорій Маркович Тимошенко прийшов в університет з Донецького політехнічного інституту, де працював асистентом, доцентом, заступником декана, завідувачем кафеди.

        Він привніс в університет дисципліну і строгість, притаманну технічним ВНЗ, Григорій Маркович заснував модернову і вкрай необхідну для технологічного прориву регіону кафедру «Кібернетики та обчислювальної техніки», значну увагу приділяв питанням організації навчального процесу та наукової роботи, а особливо - зміцненню матеріально-технічної бази університету. У жовтні 1971 року завершились будівельні роботи головного корпусу, який став своєрідною візитною карткою університету і, певною мірою, всього міста Донецька. Особливою подією 1972 року в житті університету стало введення до експлуатації двох нових 12-поверхових студентських гуртожитків, понад 2 тисячі студентів одержали можливість мешкати у комфортних умовах. У грудні 1973 року завершилось будівництво навчального семиповерхового корпусу, де нині розташований хімічний факультет. У 1974 році університет уже мав 65 великих поточних і 89 групових аудиторій.

        Значно зросла кількість договорів по замовленнях підприємств, за 1971-1975 роки було виконано обсяг госпдоговірних робіт на 10 814 карбованців. Активізувалась науково-дослідна робота, було впроваджено в народне господарство результати 106 досліджень наших науковців, вагомо збільшилась кількість наукових публікацій, університет став організатором багатьох наукових конференцій на рівні країни.

        Суттєво зростала і якість навчання. Кафедри проводили активну роботу щодо залучення студентів до наукових досліджень, що сприяло росту ефективності роботи аспірантури і якісним змінам у складі викладачів. В ці роки був взятий курс на підготовку власних кадрів. І, як ми бачимо сьогодні, цей курс мав дуже успішний результат.

        У ці роки університет за заслуги у справі підготовки висококваліфікованих кадрів і розвитку науки та техніки був нагороджений Почесною Грамотою ЦК Компартії України, Президії Верховної Ради України, Ради міністрів України, Української республіканської Ради Профспілок.

        Г. М. Тимошенко сформував науковий напрям – гідроімпульсні і гідроударні машини для руйнування гірничих порід. Зробив великий внесок у розвиток теорії та практики проектування і безпечної експлуатації шахтних насосних установок. Він підготував 17 кандидатів наук, опублікував 262 наукові роботи, серед яких 150 винаходів, 8 патентів зарубіжних країн - США (2), Англії, ФРГ, Японії, Австралії, Канади, Індії. Г. М. Тимошенко – автор підручника с грифом СРСР, навчального посібника с грифом Мінвузу УРСР та монографії.

        Справу, почату Тимошенко Г.М., продовжують його учні. Зараз гідроімпульсні установки різного призначення, у джерел створення яких стояв Тимошенко Г. М., знаходять застосування при безлюдній виїмці на вибухонебезпечних пластах шахт Центрального району Донбасу.

        Григорій Маркович – відомий педагог, вчений і громадський діяч, вніс помітний вклад в становлення і розвиток Донецького Державного університету.

За трудові послуги Г.М.Тимошенко нагороджено орденом трудового Червоного Прапору, почесною грамотою президії Верховної Ради УРСР, медалями “Шахтарська слава” II і III ступені, “За доблесний труд”, чотирма медалями ВДНГ СРСР, багатьма іншими відомчими знаками, дипломами, грамотами. Григорію Марковичу присвоєно почесне звання “Заслужений працівник вищої школи УРСР”.

        Григорія Марковича відрізняли величезна працездатність, захопленість. Григорій Маркович відіграв значну роль в моєму житті. В роки його ректорства за його ініціативою мене обрали деканом математичного факультету. В 1975 році за його поданням мене призначили проректором по учбовій роботі. Його поради принципи організаційної роботи, чесність, порядність і на сьогодні допомагають мені в нелегкій роботі ректором університету.

        Пам'ятаю, як на початку 1971 року до нас у групу радіофізиків четвертого року навчання прийшов на зустріч ректор, що за всіх часів є знаковою подією, і почав вести розмову про нову спеціалізацію «Технічні засоби систем керування» (ТЗСК). І всі, хто був закоханий в електроніку, зрозумів, що це саме те, про що ми мріяли з дитинства. Ця зустріч послужила початком в університеті перспективного, як показав час, наукового й освітнього напрямку: створена кафедра ТЗСК для підготовки фахівців з технічної кібернетики, що потім переросла в кафедру кібернетики й ОТ. Зараз кафедра комп'ютерних технологій готовить бакалаврів, спеціалістів і магістрів, кандидатів і докторів наук з комп'ютерних наук.

        Григорій Маркович володів даром просто й логічно пояснювати складні речі. Він логікою міркувань міг заворожити аудиторію. Мені пощастило прослухати його курс лекцій по теорії автоматичного керування. І нам, студентам радіофізикам, які до цього слухали дисципліни зовсім з іншої наукової області, Григорій Маркович зміг донести науку синтезу систем автоматичного керування й не поверхово, а «занурити» нас на всю глибину наукових досягнень того часу.

        Ще вражала відповідальність і дисциплінованість Григорія Марковича. Незважаючи на всю завантаженість ректорськими справами, він практично всі лекції за невеликим винятком вичитував сам. Лекція починалася рівно по дзвінку й закінчувалася за розкладом.

        Кожний з нас, що був студентом, по закінченні університету, часто згадує своїх кращих лекторів. Я можу сказати, що пам'ять дотепер зберігає яскраві фрагменти лекцій трьох моїх улюблених лекторів, серед яких, звичайно, Григорій Маркович.

        Важко кількома словами виразити всі почуття про людину, про яку хочеться говорити багато й цікаво. Після закінчення мною інституту, Григорій Маркович став моїм науковим керівником, і таке враження, що залишився ним на все моє життя. Справа в тому, що він був і залишається для мене зразком у відношенні до роботи, дорученій справі. Націленість на результат, цілеспрямованість, внутрішня зібраність і строгість до себе й своїх підлеглих, справедливість, колосальна працездатність - це все ті якості, якими можна охарактеризувати нашого керівника. Не можу сказати, що робота в групі гідроімпульсної техніки була легкою й безхмарною, але яку радість приносили конкретні результати в комп'ютерних моделях, у лабораторіях, на стендах, і в промислових умовах. Григорій Маркович хвалив рідко, але, здавалося, крила виростають, коли він схвалював або направляв наші дії.

        Григорій Маркович мав гарний слух і голос. Одного разу нам довелося виїхати з ним на автомобілі в тривалу поїздку. Водієм тоді я був недосвідченим, а дорога зайняла більше 3-х годин. За цей час Григорій Маркович виконав кілька народних пісень, причому співав він так, що можна було заслухатися, а потім розповідав гумористичні історії й був у прекрасному настрої, і, здавалося, не помічав мого напруженого стану. Пізніше я якось нагадав йому, як він добре співав в автомобілі, а він сказав, що цим відволікався від поїздки, тому що бачив, що я непевно почував себе за кермом. Сподіваюся, що він пожартував.